“я родом із регіону, який сильно постраждав від Голодомору в 1932-1933 роках. До мого покоління долинали лише розповіді про те, як люди мерли біля парканів, сходили з розуму від голоду й про акти канібалізму. У моїй малій голові не вкладалося, що це зараз не про фільм мені кажуть.

хтось не дуже далекий скаже, що це був малий проміжок часу, щоб щось кардинально змінити, але це не так. Голодомори несли наскільки жахливі наслідки для українців, що ми й донині відчуваємо їх на собі. Мова йде про культурну травму довжиною майже у століття. І від цього болить

що ж за травма?на тлі розкуркулення та колективізації, які зруйнували звичний уклад життя, Голодомор призвів до того, що зникло відчуття безпеки, довіри й призвів до стагнації, адже шок від масової смерті стирає все раціональне, а, отже, занурює людей у середовище стану аномії.

одна із причин виникнення подальшої колективної травми - це неможливість пояснити собі причини того, що з вами роблять. Чому? Навіщо? За що? Люди, які пережили події, з часом відновили фізичний стан, але емоційно постійно перебували у стані потреби захисту від усього.

постійне відчуття незахищеності веде до відчуження, заміщення та пригнічення. Згадайте лише, чи чули ви від старших, що не можна нікому довіряти? Щоб не говорили іншим, що є в хаті? А оця недовіра до сусідів? Я вже мовчу про шанобливе ставлення до хліба, який всьому голова.

у багатьох словах щодо покори, недовіри, страху повторення, маніакальному запасанню продуктів харчування прослідковується наслідок тих подій Голодоморів, про які у Радянському Союзі не говорили, бо жертви не хотіли говорити та проживати знову, а інші й не знали навіть.

пам'ять про події Голодоморів нині живе у книжках, про них знають і говорять. Згадування - це те вагоме, чого так бракувало для усвідомлення трагедії. Але так само ці події живуть у "нікому не можна довіряти", "будь обережним, бо навколо злі люди", "не викидай їжі".

просто знати - мало. Про події Голодоморів потрібно говорити, досліджувати їх і піддавати розголосу, щоб у майбутньому всі країни світу визнали їх геноцидом. Це те мале, що ми може зробити для проживання культурної травми. Не заганяти її у закутки своєї свідомості, а проживати.

*минулого разу не одразу помітила автозаміну від телефона щодо геноцид - голокост.прошу вибачення за ці історичні неточності.”

пінгвін розкрутний on Twitter / X

https://twitter.com/hokage_penguin/status/1596397074076999680?s=46&t=jtPgJAGtf8QYC3Uhookz1Q