"Не треба ваше небажання вивчити українську прикривати нашими захисниками." - Леся Воронюк, продюсерка фільму "Соловей співає”
*"Іноді можна почути виправдання, що нас захищають також і російськомовні солдати, тому можемо говорити російською. І відповідь на це має бути єдина та очевидна: не треба ваше небажання вивчити українську мову прикривати нашими захисниками. Тому, що це дуже жорстока й огидна маніпуляція в стані війни, коли там гинуть наші воїни. Говоріть кожен за себе. От ти не хочеш вчити українську мову - пояснюй свою позицію, свою бездарність, безвідповідальність, неспроможність, відсутність патріотизму. Не треба прикриватися Збройними Силами України.
3 2019 року ми демонстрували фільм «Соловей співає, коли голос має» сотні разів в різних військових частинах і навчальних центрах. I центрах. I жодного разу не чули зауваження чи критику про те, що не треба показувати кіно українською мовою. До речі, на форумі у Празі всі учасники говорили про війну в Україні через контекст ідентичності. Про те, що ця війна війна ідентичностей і цінностей, коли на одних вагах Україна та Європа, на інших - росія. І йдеться про абсолютно цивілізаційну прірву, про те, що вже ніколи нічого не може бути спільного чи єдиного з нападником на Україну. Цінності життя, збереження культурної спадщини були напрацьовані впродовж століть у нашій країні. І те, як ці надбання руйнує ворог, є несумісним із баченням світу.
Єдине, що ми зараз можемо робити щодо росіян - це перемагати їх фізично у війні й ставити на паузу їхню культуру по всьому світу. Я не думаю, що після новин про мобілізацію в росії, про погрози ядерними атаками ми щось маємо пояснювати. Це витрачання сил, ресурсів та енергії вхолосту. [ не політика певної слабкості, коли ми з ворогом говоримо його мовою на нашому державному телеканалі чи в «Єдиних новинах», бо ми йому ще намагаємося щось пояснити. Цей час давно закінчився. Він закінчився насправді ще у 2014 році, коли був окупований Крим та східні регіони."*